Ідуть роки.
Минає час.
І ми дорослі вже.
А рідну Неньку,
Ми кохаєм ще сильніше.
Немає в світі
Найдорожчої людини
Яка життя дарила нам.
Ростила,пестила,любила,
Страждала і раділа,
І серце й душу
В нас вложила.
Ми щиро вдячні.
Низький Тобі поклін.
Від серця серцю –
Весняний передзвін.
Душі – солодку насолоду.
І квітнуть –
Завжди променево.
Источник: https://poembook.ru/poem/415152-%C2%ABmi-schiro-vdyachn%D1%96%C2%BB